socion.com.ua

Відомо, що конфлікти виникають із внутрішніх чинників, маючи певні причини, час на визрівання незадоволення і “слушні” обставини, які виявляються поштовхом для вибуху - тобто виходу конфлікту назовні для його розв’язання. Конфлікти є об’єктивним закономірним результатом напруження в несприятливих дискомфортних стосунках. Які виникають напруження у яких стосунках, розкриває соціоніка. І уникнути конфліктів можна при дотриманні законів психічної сумісності. Ці закони діють як між двома партнерами, так і в тісному колі невеликої групи. Передбачити взаємодії можна і між членами великих колективів.

Конфлікт назріває при невдоволенні потреб і незадоволені ситуацією, вчинками, результатами справ. А проявляється у бурхливій дискусії, при неспівпаданні думок, інтересів, поглядів, коли людина отримує інформацію, яка не узгоджується з її баченням щодо сильних її сторін. Адже за сильними сторонами людина завжди впевнена у своїх відчуттях і знаннях, і тому буде сміливо їх відстоювати. Робить це впевнено, і нічого, крім обурення, не відчуває – ні болю, ні образ. А от ображається, відчуває незручність і сильний біль у тих випадках, коли тиснуть на її слабкі сторони, особливо на місце найменшого опору (див. книгу «Характер за зовнішністю»). Слабкі сторони – це вразливі місця психіки, і якщо їх не знати, чи намагатися на них вказувати, критикувати, “виховувати” – нічого крім конфлікту, образ і відсторонення, не досягти. Тому конфліктів можна уникати, добре знаючи характер партнера – його сильні і слабкі сторони. Тоді сильним довіряти, а слабкі не критикувати. І не звинувачувати нікого - адже будь-які звинувачення тільки загострюють ситуацію і призводять до більших образ, агресивності і відчуження і тільки розпалюють конфлікт.

Відомо, що людині певного соціонічного типу властиві певне сприйняття будь-якої ситуації і сталі реакції на неї. Кожен прагне уникати конфліктів. І якщо хтось опиняється у конфліктній ситуації, потім, аналізуючи її причини, надалі прагне оберегти себе від подібних випадків і планує подумки такий стиль поведінки, щоб уникати конфліктів. Можна наперед продумати і фрази, і тренувати себе у дотриманні спокійного тону, але весь цей підготовчий процес самоналаштування зводиться нанівець у наступній конфліктній ситуації, коли людина у стресовому стані втрачає контроль над собою і відбувається природна реакція психіки, яка залежить від соціонічного типу. Тому кардинально змінити поведінку людина не в силі – все залежить від її природи -  від належності до того чи іншого соціонічного типу. 

Конфлікти сприяють прояву у людей найгірших рис, які набувають гротеску.

Так, логічний стає ще жорстокішим, будучи не тільки непохитно впевненим у своїй правоті, але, до того ж й повністю не приймає інших точок зору. Ставиться до конфлікту, як до неминучого процесу зіткнення сил, коли не співпадають два стилі мислення, і це веде до посилення творчого напруження і якісних змін. Під час конфлікту намагається розібратися в його причині, обсудити проблеми і виробити підхід до його вирішення, виходячи з фактів і не проявляючи зовнішньої емоційності. Але при цьому страждає, і чим серйозніша суперечка, тим тривожніше себе почуває. А маючи свої тверді переконання, вважає, що немає сенсу розпочинати розмову про те, що й так зрозуміло. Стресову ситуацію сприймає відкрито, намагаючись подолати її, а не уникнути. При емоційно збудженому стані логічний втрачає контроль над собою, і будь-яке почуття, виражене відкрито і бурно, посилює небезпеку стресу. Для такої людини важливі час і місце вияву емоцій, які вважає недопустимою демонстрацією чогось особливо особистого, потаємного.

В конфліктній ситуації людина з ознакою етичності, замість того, щоб продемонструвати вміння впевнювати, тисне емоційно, стає галасливою, істеричною, нестерпно скандальною, агресивною. Поводиться нестримано, виражаючи бурхливі емоції, може говорити несправедливі речі у грубій формі, але потім, у спокійному стані цього може не пам’ятати, або про емоційний зрив не хоче згадувати. Для етичного буває дивно, чому це не рахуються з його точкою зору або почуттями інших людей. Тому й проявляє бурхливість, щоб якось відстояти свої позиції.

У зовнішніх проявах конфліктів екстраверт стає надміру багатослівним, не прислухаючись до інших, а інтроверт замикається в собі, виключаючи можливість спілкування, яке могло б урегулювати ситуацію.

Джерелом напружень у міжособових стосунках є нерозуміння людьми різних мотивів поведінки раціональних та ірраціональних, адже людині властиво сприймати іншу як подібну до себе. Ірраціональний гнучкий, спонтанний, імпульсивний, схильний до імпровізації здаватиметься легковажним в ситуаціях, де вимагаються послідовні обдумані дії. Може бути невдоволеним поведінкою раціонального, вбачаючи його негнучким, закостенілим, консервативним, запрограмованим. А раціональний вбачає ірраціонального як легковажного, незрозумілого, мінливого і навіть несерйозного, поведінку котрого неможливо передбачити. Особливо чітко спостерігається це в робочих колективах - адже в ситуаціях, де потрібно швидко прийняти рішення, змінити тактику згідно зміни умов раціональний буде нерішучим, повільним, або взагалі заступориться.

Конфлікт може мати різні наслідки: для одних він – динамічна і творча сила, яка надихає на досягнення нового рівня продуктивної діяльності. Інші вбачають у ньому тільки зло. Деякі вважають конфлікт руйнівним початком, якого треба уникати будь-якою ціною. Якими б не були погляди на конфлікт і ставлення до нього, в результаті всі учасники його отримують стрес. А якщо вже стрес відчувається, внутрішнє напруження невимушено зніме психічно доповнююча людина - дуал у вільній безпосередній атмосфері спілкування.

Шлях до зменшення конфліктів і напруження - побудова колективів на основі квадр та з урахуванням дуальної природи людини. Дуалізовані люди природно уникають конфронтацій, вони, як правило, м’які, врівноважені, спокійні, легко знаходять вихід із скрутного становища.

Не можна розглядати конфлікт як тільки негативне явище. Конфлікт - це джерело розвитку і руху вперед. Якщо конфлікт утворився, то це означає, що він спонукає розібратися у неузгодженнях і внутрішніх неприємностях. Конфлікт дає можливість людині заглибитись у роздуми, чесно віднайти його причини, виявляючи його суть. Аналіз конфліктної ситуації сприяє духовному росту, вчить людину, надає життєвого досвіду. Всі наявні проблеми треба обговорювати, все висловлювати, бо невирішена проблема роз’єднує людей, і винен у цьому кожний, бо замовчував, не віднайшовши мужності винести назовні власні проблеми. У випадку конфлікту краще гірка правда, ніж солодка кривда.