
Кожен прагне уникати конфліктів. І якщо хтось опиняється у конфліктній ситуації, потім, аналізуючи її причини, надалі прагне оберегти себе від подібних випадків і планує подумки такий стиль поведінки, щоб уникати конфліктів. Можна наперед продумати і фрази, і тренувати себе у дотриманні спокійного тону, але весь цей підготовчий процес самоналаштування зводиться нанівець у наступній конфліктній ситуації, коли людина у стресовому стані втрачає контроль над собою і відбувається природна реакція психіки, яка залежить від соціонічного типу. Можна сказати, що в конфліктних ситуаціях діють не люди, а їхні психіки, які мають сталі від природи реакції на певну інформацію. Так, логік завжди захищатиме правоту і справедливість, етик прийматиме все на свій рахунок, ображатиметься, захищаючи себе або інших людей, якщо вважає їх потерпілими і ображеними. Сенсорний показуватиме реальні факти, інтуїтивний уявне видаватиме за дійсне, екстраверт буде тиснути, ведучи свою лінію, інтроверт захищатиметься, або поступатиметься, але лише до тієї межі, поки не зачіпатимуться його принципи.
Найкращий варіант для вирішення непорозумінь – спокійне, врівноважене обговорення проблем і їх бачення кожним учасником конфліктну, розуміння іншого і аналіз як власних слів та дій, так і дій інших. Не груба критика, а проникливе розуміння і входження у стан іншої людини – ось безболісний шлях для владнання протиріч. Треба бути справедливим: визнати і за собою помилки, вміти вибачитись і змінити свою поведінку, щоб надалі не ображати і не травмувати людей. А основою такого обговорення має стати розуміння партнера та прийняття його таким, як він є за своєю природою. Це можливо на основі знання характерних рис його соціонічного типу і розуміння його слабких сторін та особливостей сприйняття інформації, подій тощо.
Одного бажання уникнути конфліктів мало, необхідно знати міжособові стосунки з тією чи іншою людиною, про які можна дізнатися, визначивши свій соціонічний тип і тип тих людей, з якими взаємодієте і спілкуєтесь, їх сильні і слабкі сторони. Слабкі сторони – це вразливі місця психіки, і якщо їх не знати, чи намагатися на них вказувати, критикувати, “виховувати” – нічого крім конфлікту, образ і відсторонення, не досягти. Тому конфліктів можна уникати, добре знаючи характер партнера – його сильні і слабкі сторони. Тоді сильним довіряти, а слабкі не критикувати. Такі знання дають змогу корегувати будь-які стосунки завдяки дотриманню «дистанції» між людьми, уважному ставленню до партнера, знаючи особливості його сприйняття і реакцій, стежити за своїми словами і вчинками і таким чином зберігати приємність у спілкуванні.
Щоб уникнути конфліктів у групах від трьох осіб і більше, теж необхідно дотримуватися законів сумісності, як при комплектації групи, так і у дотримані певних правил спілкування. У колективах, згрупованих навмання, при недотриманні законів сумісності неминуче виникають конфлікти. І доки люди знаходяться в таких колективах, конфліктів уникнути неможливо, хочуть вони цього чи ні. Різниця в цінностях, думках, уявленнях, світосприйнятті й переробці інформації приводить до безкінцевих непорозумінь. І як би не намагалися, рано чи пізно конфлікту не уникнути. Адже конфлікт не залежить від волі людини - це реакція психіки на невідповідність сприйняття інформації.
Замовчувати проблеми й робити вигляд, що нічого не трапляється, не можна. Це тільки нагнітає атмосферу, присилює непорозуміння і невдоволення. Та й приховати однак нічого неможливо – адже людина відчуває і розуміє все, та й згодом таємне стає явним. Якщо проблеми замовчуються і від них відсторонюються, вони таким чином не зникають, а переходять від свідомості у підсвідомість, і турбуватимуть людину, проявляючись чи то у пригніченому, чи то у роздратованому настрої, у сновидіннях, комплексах, страхах, внутрішньому дискомфорті. Накопичуючись таким чином у підсвідомості, вони з посиленою силою вириваються назовні, і тоді людина, не керуючи своїми діями, може “зірватися”, і бурхливий конфлікт може виникнути у зовсім невідповідних ситуаціях.
Якщо напруження виникає, треба давати вихід емоціям, а не стримувати їх, з’ясовувати незрозумілі проблеми, а не замовчувати їх. Тихий конфлікт - тобто мовчазне напруження - як правило більш тривалий і виснажливий, виникає між людьми, які мають ознаку логічності. Кульмінаційні точки такого конфлікту - вияв його - може приймати багато форм: скептичні вислови, медоточива посмішка, за якою прихована ненависть, колючі погляди, гра в мовчанку, ігнорування іншої сторони. Етичні швидше відчувають емоційні спалахи і реагують вголос на будь-яке зародження напруженості, щоб упередити порушення моральних норм, тому між ними частіші бурні обговорення проблем і висловлення незадоволення, що розряджає важку, удушливу атмосферу конфлікту.
Щоб конфліктна ситуація розв'язалась з меншими втратами, треба під час конфлікту не входити в конфронтацію, а намагатися якомога більше спілкуватися у спробі порозуміння. При чому не наполягати на своїй думці, не нав’язувати її, а краще визнати, що це тільки особисто Ваше бачення ситуації і стану речей, інша людина має свій, інший підхід до даної проблеми і має право на власну думку, відмінну від Вашої. Замість того, щоб сказати: “Я правий, а ти помиляєшся”, краще сказати: “Я вважаю так, тому що…”, або: “На мою думку, це виглядає так…” І уважно вислухати співбесідника. З часом може змінитися і Ваша думка, і думка іншого. А будь-яке протистояння і боротьба спричинюють агресивність, що веде до руйнації. Спілкування приводить до порозуміння, злагоди й миру.