Голос України, №70 (4820), Вівторок 20 квітня 2010 року. З Тетяною Педан розмовляла Анна Бойко.Прямі брови говорять про логічне мислення людини, стрункість та пряма спина — про раціональність. За словами Тетяни Педан, автора книги “Характер за зовнішнстю”, очі, ніс, хода та навіть манера одягатися можуть розказати про вас більше, ніж ви самі про себе знаєте.
Пані Тетяна — соціонік — за зовнішніми ознаками вона визначає приналежність людини до одного із 16 соціотипів. За її словами, незважаючи на певні зміни внаслідок впливу оточення, освіти та виховання, кожен з нас належить до певного типу: керується частіше есоціями чи розумом, відкритий назовні чи, навпаки, закритий, діє раціонально чи ні. Як можна “прочитати” людину та коли може стати у нагоді соціоніка, кореспондент “Голосу України” запитав у Тетяни Педан.
За якими критеріями ви визначаєте приналежність людини до того чи іншого типу?
Найточніший метод — за зовнішністю, рисами обличчя. Звичайно, ми успадковуємо риси від батьків, одна є певні ознаки, які притаманні, приміром, лише логікам, екстравертам чи інтровертам. Краще аналізувати фотографію, адже це зупинена мить, і можна її детільніше роздивитися.
За поведінкою можна визначати раціональних чи ірраціональних людей. Перші діють послідовно, прагнуть все спланувати, другі — інтуїтивно, часто переключаються. Раціональних одразу видно: стрункі, пряма спина, якщо їх штовхнути ззаду, повертаються всім тулубом, мало жестикулюють, хода стримана, пряма, коли сідають, довго не змінюють позу. Ірраціональні, навпаки, часто змінюють позу, поки знайдуть найкомфортнішу, багато жестикулюють, хода дуже вільна, можуть часом пританцьовувати.
Для чого можуть знадобитися подібні знання?
За допомогою соціоніки можна дати людині основну характеристику, сказати, в яких галузях вона почуватиметься впевнено. Це дуже важливо для вибору професії, в якій можна показати і найвигідніше застосувати свої сильні сторони. Адже у людини, на мою думку, немає недоліків, є лише слабкі сторони.
Ось, наприклад, у медицині є хірурги і терапевти. Хірург повинен мати сильну сенсорику і логіку, бути інтровертом, щоб легше зосереджуватися на тому, що робить, звертати увагу на деталі. А терапевт, навпаки, приймає пацієнтів, йому потрібно багато спілкуватися. Тому такий фахівець має бути етиком, екстравертом, що уся його увага зосереджувалась на людині, яка прийшла на консультацію.
Крім того, добре добирати колективи за психічною сумісністю. Працівники краще за інших впораються із поставленими завданнями, якщо усі будуть на своєму місці, коли у колективі утворюватимуться гармонійні стосунки. Знання типів допоможе, наприклад, сформувати групу “мозкового штурму” - там мають бути люди з сильною інтуїцією і, навпаки, логікою. Під час обговорення така команда легко вирішить будь- яку проблему.
Хто і навіщо до вас найчастіше звертається по консультацію?
Найбільше усіх цікавлять два питання: ким бути і з ким жити. Є типи людей, які в парах доповнюють одне одного, мають гармонійні стосунки, іде невимушений обмін інформацією, не треба додаткових зусиль для того, щоб порозумітися. Однак більшість сімей нині — із тотожними типами. Таким легко порозумітися, але з часом їм стає нецікаво, адже вони не обмінюються новою інформацією, виникає самотність удвох. Найчастіше до мене звертається молодь і батьки, чиї діти закінчують школу і обирають майбутню професію. А ще люди, які планують відкрити власний бізнес.
А що ви можете сказати, наприклад, про головних суперників на минулих президентських перегонах — Януковича і Тимошенко? До яких соціотипів належать вони?
Юлія Тимошенко належить до типу “ГЕКСЛІ”: артистична, любить імпровізувати замість того, аби ретельно виконати завдання. Такі люди комунікабельні, легко йдуть на контакт, вміють створювати атмосферу прихильності та відданості, мають хороші дипломатичні здібності. Тимошенко — стратег, на відміну від нинішнього Президента, який є скоріше тактиком.
Янукович - “ЖУКОВ”, це той самий тип, який мав Ленін. Такий лідер хороший у період революції, щоб силовим методом ввести свої принципи, робити перевороти тощо.
А ось наш попередній Президент Віктор Ющенко — так званий “Штірліц”, як і прем'єр Росії Владімір Путін. Він краще орієнтується в технологіях, фінансах. Такі люди добрі організатори й керівники. Підтянуті, стрункі, ходять рівно, не сутуляться. На їхніх обличчях рідко можна побачити емоції. Проте у Ющенка немає сильної волі, терпіння, це і заважає йому досягти успіху.
На мою думку, ідеально було б, якби посаду президента обіймала Юля Тимошенко, а Віктор Ющенко був при ній прем'єр-міністром. Свого часу вони ніби помінялися місцями, тому в них і були часті суперечки — вони обоє лідери, ведучі, екстраверти, вперто обстоюють власну позицію, важко поступаються, і це завадило їм знаходити спільну мову.