Львів. Вокзал. Касир повертає мені гроші за зданий квиток. І червоніє від запитання, якому передувало: «Ви маєте розуміти основні поняття» - англійською. Поспішаю допомогти обом у скруті. І просить мене полегшено касир відвести нахабу до іншого віконечка, де, звичайно ж, теж не розуміли англійської. Вдячна посмішка надала мені сміливості випалити:
- Я знаю Ваш характер!
І виправдовуюсь, що це не гадання, не вигадки чи брехня – що є така наука… Пошуки перону і вагону обірвали дивну тираду. Тож обіцяю зайти до його купе, адже їхати нам одним потягом.
А довгою дорогою майже через увесь потяг міркую: «Як же розказуватиму? Де слова братиму? Про що?,- у лихоманці згадую моменти характеристики – адже мова – чужа, і практики – ніякої!
Радісна посмішка Ентоні втягла мене, як магнітом, до купе, і легко защебеталось чужою – рідною не завжди так влучно і легко виходить! «Exactly»! (Точно!) після майже кожного речення додавало ентузіазму. З телефонної розмови сусіда по купе чую рідкісне слово “соціоніка».
- Якщо соціоніка, то давайте слухавку мені!
- Це моя мама цікавиться: 78 років, а вона бігає на заняття, всіх соціоніків Львова знає. Мене це, чесно кажучи, дратує – такими дурницями займатися в її роки!
- Так цікавіше жити!
- А я не вірю цій соціоніці – мало чого вигадати можна, і якось складно там усе…
- Але ж все, що вона говорила про мене – чистісінька правда! – заступається за мене Ентоні.
- Соціоніка працює. Якось підійшла до мене на книжковій виставці жінка, помітивши мої книги, і говорить: «Я емпірично застосовую соціоніку. Знаєте – працює!» – гордо і радісно. А мені не дивно – я впевнююсь у цьому повсякчас. А не визнають цю науку ті, хто не знає. Невідоме завжди відкидають. А складність одна – думати треба. В психології простіше – там працюють з почуттями, тестами, нормами… тому, може, й популярності набула, що доступно кожному. Соціоніка ж внесла систему у психологію,як таблиця Мендєлєєва у хімію. Деякі психологи користуються соціонікою, а якщо це робитимуть усі – результати якіснішими стануть. Соціоніка – це не тільки характер людини – це і знання сильних і слабких сторін, стосунків з іншими, вибір своєї професії, підбір кадрів, організація робочих груп, вибір друзів, однодумців, психічно-доповнюючих людей – дуал - називається.
- Так це ж для сім’ї потрібно! А хто мій дуал?
- Я! Але не конкретно я, будь-яка людина такого ж типу, як у мене.
- А донька у Вас є?
- Є! Вона теж ваша дуалка, але – заміжня. До речі, чоловік її дуже любить, але не розуміє. Коли вона спілкується з подругою, говорить, що інопланетяни. А якось в ресторані замовила вона собі хробаків. Офіціант перепитав, чи справді вона бажає це блюдо, адже люди такого не замовляють. «А вона не людина – вона – інопланетянка, - відмовив її чоловік. І він правий – саме так і називають людей з різних квадр – адже у них різне світосприйняття, цінності, навіть гумор – вони відчувають себе ніби з різних планет.
- Розкажіть характер дуала мого.
Розказую, і між іншим додаю, що вони гарні господині.
- То Вам треба шукати жінку в Україні.
- О! Я запізнився з приїздом в Україну!
- Нічого! Можете навчитись і знайти дуалів.
- А як ви дізнались, який у мене тип? З розмови?
- Так ми ж не говорили! Обличчя ваше – і все! Можу навчити. Хочеться, щоб якомога більше людей вміли так: подивилися, і знають, яка людина, що може, а що ні – основні риси характеру, що любить, як спілкуватися, які стосунки будуть, у чому може бути корисною.
- Я – соціолог. І полилис я розмови про політику, національні традиції, менталітет.
- До речі, національний менталітет теж має соціонічний тип. Я їду з Польщі – і переконалася, що інтегральний тип нації – саме ЕІЕ: екстраверти – спілкуються вільно у транспорті будь з ким, сміються багато – емоційні люди . Традиціоналісти,отже, раціональні. І сваритися теж можуть ефектно – як і належить ЕІЕ… А для соціології соціоніка теж може дати багато корисного.
І Ентоні попросив візитівку…
Соціонічний коментар:
Вільна приємна розмова, весела, невимушена виникає одразу між дуалами. І симпатія, і легке порозуміння, і невимушена поведінка.