| Кажуть, чоловіки – годувальники. Буває, й навпаки. Годує жінка – І дітей, і чоловіка. Працює. Не тільки домогосподарка. Гроші заробляє. Кладе у спільну сімейну «касу». І якось бачить – грошей там немає. Сміється, жартує, і все ж докладає. А вони – зникають. Нехай, подивимось, що буде далі. - За квартиру платити не буду! – Це чоловік до жінки. В квартирі ж хазяйнує: Меблі ламає, б’ється, репетує… Ростуть борги – «каси» ж немає. - Дитину твою годувати не буду! – Це батько за сина. Потрапив син до лікарні. Малий ще – із мамою. Батько не відвідує, Телефонує, щось стандартне питає. Додому прийшли з лікарні – Речі збирає... Не встиг втекти – виписали зараннє. Людина – що вільна птаха, Як хоче, так і літає. І всяке буває. Ніщо не спиняє, бо крила має, Та крила різні, ведуть і на плаху... І батька в дітей вже немає. Дзвоник серед ночі: - У мене вкрали гроші! Приїхав друг дитинства, Я ще й купив поїсти, Оце нагодував – Він долари украв! - Та не хвилюйся ще ти, Може, долари з собою не брав, Залишив у іншому місці... - У мене пам’ять добра! Він бачив мої долари – При ньому відкривав Свій гаманець. Тепер - нема. Й поради не давай – їдемо в міліцію. Я викликав, й за ним приїхали. І друга дитинства в міліції допитують. Він, бідний, божиться, що гроші не бачив, До друга приїхав. То трохи випив. Оце і вся провина. - Це – друг мій найкращий! Як можна вкрасти? І чолов’яга вже, бідний, і плаче,... – Розказує вдруге втікач своїй жінці... - Що ж тоді робити – голосом тремтячим, - Заглянь до дипломата, що лежить на шафі, Як знайдеш там гроші, дзвони у міліцію, Ми – тут. Дізнань домагались - Не виходить нічого. Може... Звичайно, знаходяться гроші. На шафі у дипломаті. От і «каса» знайшлася! Таємне стало явним! Тепер сплатити можна і за квартиру, Яку господар покинув. Та й розділити справедливо: На жінку, на батька, і на дитину. Тож втікачу повідомляю, Що треть йому залишаю. Ой, скільки лементу, скільки брехні! «Ти вкрала гроші мої!!!» Треба дати шанс людині Цей хоч виправити гріх, Й цікаво жінці стало: «Як діятиме далі?» Як з’явився, всі гроші – йому, Й квитанцію за квартиру. Як вважаєш, що гроші – твої, То сам і діли! Яке там ділити? – «От тобі трохи, Доки знайдеш нову роботу»... - Ці гроші я сам заробив! - А я не робила нічого? Два сайти, дві книги, Вся інформація трьома мовами Мною створена й надрукована.... Не іншими... Мовчить. А потім, як не було нікого, Прийшов собі нишком І техніку забрав, А інформацію знищив... |
|